Святкування річниці ветеранського хору «Ветеран»
10 липня з нагоди святкування 15-ої річниці від дня заснування ветеранського хорового колективу «Ветеран» для колективу хору відбувся святковий концерт у приміщенні студентського клубу Компаніївського технікуму ветеринарної медицини. Привітати хор прийшли багато гостей. Запам'яталися теплі слова привітання від голови Компаніївської селищної ради О. А. Маслюкова, який побажав його учасникам ще довго радувати всіх своїми виступами, зичив міцного здоров’я і нових творчих проектів.
Ветерани живуть доброю надією, щирою мрією бачити голубе мирне небо над головами внуків, відзначив селищний голова, і, поки вистачає сил, нам необхідно все робити для того, щоб їхня мрія стала дійсністю.
За любов та творче відношення до пісні, активну громадську позицію, з нагоди 15 – річчя хорового колективу «Ветеран» Олександр Андрійович нагородив солістку хору Попову Жаннету Федорівну, подарувавши квіти і подарунки. У цей святковий день слова привітання та побажання довгих років життя звучали для всіх ветеранів, учасників хору, які також були нагороджені почесними грамотами, отримали квіти та подарунки.
З перших днів свого існування колектив здобув визнання серед жителів району, завдяки своїй наполегливій праці, професіоналізму та згуртованості його учасників.
У складі хору - учасники війни, діти війни, ветерани праці та ветерани військової служби. Впродовж всього часу свого існування хор ветеранів війни та праці бере участь у різних заходах районного та обласного значення.
Всього колектив нараховує на сьогоднішній день 15 учасників, але він постійно оновлюється, та його основний склад залишається незмінним.
Засновником хору була Олена Олександрівна Срібняк, художнім керівником Галина Миколаївна Нечитайло. У творчому доробку хору – пісні, яким не має старості. Пісня додала їм, колись зовсім молодим, сил і завзяття у найважчі години випробувань, коли йшли в атаку, або ж коли згадували бойових побратимів, ділили на всіх одну, ні з чим незрівняну радість Перемоги. Пісня була і залишилась добрим камертоном, який додавав сил, настроював на нові звершення на трудовому фронті.
Як згадують ветерани-хористи, було по-різному. Давалися взнаки рани, ще довго снились атаки. Та задоволення й радість приносила праця. Адже без щирої, іноді бентежно-ніжної пісні, що ллється від самого серця, ветеранам не обійтись.
Сценічне життя хору, без якого вже тепер не обходиться жодне свято, під пильною увагою багатьох шанувальників героїко-патріотичних та народних пісень. А самим учасникам хочеться кожного разу виступати краще, залишати незабутні враження. Вони прекрасно відчули: їхні пісні потрібні.