Компаніївка
Переглядів: 144

Де наклеп, а де оціночне судження і коли суд зобов'язує спростовувати і платити моральну шкоду

Що таке оціночне судження

Грань між наклепом і оціночним судженням дуже тонка, а за юридичними наслідками це дуже важливе питання. Оскільки, припустимо, згідно з нормами Конституції України, кожна людина має право на вільне вираження своїх думок, поглядів і переконань, а також свободу слова. Але також, ніхто не має права принижувати чужу гідність, псувати ділову репутацію і т.д. Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутим до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Так що таке оціночне судження?

Оціночне судження - це висловлювання, яке не містить фактичних даних, критики, оцінки дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, в судовій практиці, при вирішенні спорів, суди також використовують трактування, викладене в Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Згідно з позицією ВСУ, до оціночних суджень відносяться думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, і які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Наприклад, оціночним судженням може бути, - «ця обслуговуюча компанія не задовольняє всіх моїх вимог» (адже у кожного свої вимоги від сервісу, у когось трохи більші у когось трохи менші запити), «в цьому закладі недостатньо смачно готують, і до того ж місце розташування незручне» (поняття смаку у кожного різне і залежить від багатьох факторів, та й з місцем розташування не все зрозуміло, - адже «в центрі» не завжди добре), в школі дуже суворі вчителі (у когось строгість, а у когось - дисципліна, - головне щоб все було в межах розумного і не переступало межі закону). Підводячи підсумок, характер оціночних суджень є суб'єктивним, це особиста оцінка певних фактів, ситуацій людиною через призму своїх переконань.

Як відрізнити факт від думки

Як ми вже з'ясували раніше, законодавець ввів в апарат понять «факт» і «думку», що є основою для вирішення питання «різниця між наклепом і оціночним судженнями?»

Факт - це достовірні відомості про будь-яку подію, ситуацію, і характеризується тим, що його можна або довести, або спростувати.

Думка - це ж майже тотожне поняття «оціночним судженням», тобто суб'єктивне висловлювання людини, яке може бути як позитивного, так і негативного характеру про якийсь факт, при цьому його не можна ні довести, ні спростувати, а також це можуть бути різного роду прогнози, порівняння, оцінки та припущення. Все це проходить через призму суб'єктивізму, але ні в якому разі не повинно в себе вміщати принизливих фраз, таких, що порушують право іншої людини на шанобливе ставлення до його гідності та честі.  

Зміст понять «фактичне твердження» і «оціночне судження» також було розкрито в постанові Верховного Суду України від 01.02.2018 у справі № 757/33799/15-ц, відповідно до якого:

твердження - це логічно аргументована наявність певного факту або ж групи фактів. Факт, в свою ж чергу, є відображенням об'єктивної діяльності, це конкретні відомості про обставини, ситуації, які трапилися в конкретний час, в конкретному місці і при конкретних обставинах. З огляду на, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб і не пропускається через призму їх поглядів і думок, то його відповідність дійсності може бути перевірено і встановлено судом;

судження - в свою ж чергу, це те ж саме, що і особиста думка або ж висловлювання. Як завжди, судження пропускається через призму суб'єктивного, тому має оціночний характер. В такому випадку, в такому висловлюванні містяться думки, які складно оцінити на правдивість і вірність, а точніше неможливо, що і пояснює, чому судження не може бути предметом спору і судового доведення.

Але також, потрібно враховувати, що при використанні деяких мовних зворотів твердження про факт може перетворитись в оціночне судження. Наприклад, стверджуючи, як не про щось конкретне, а через призму особистої думки - «мені здалося», «схоже на те», «на мою думку» і т.д.

Узагальнюючи, думка - це результат мислення, і може бути неточною, хибною або ж помилковою, а факт - це те що є, це залізобетонна правда.

Як довести наклеп?

Найчастіше, щоб довести наклеп, зазвичай звертаються до суду з позовною вимогою про захист прав на честь, гідність і ділову репутацію.

Такі позови не найчастіші в судовій практиці, але все таки зустрічаються. І ось ключове питання - як довести наклеп?

Позов про захист честі і гідності, як правило, уповноважена пред'явити фізична особа, щодо якої поширювалася недостовірна інформація, яка порушила їх особисті, немайнові права. Відповідачем у таких справах буде фізична або юридична особа, яка поширила цю інформацію, а також була автором цієї інформації.

Для того, щоб притягнути відповідача до матеріальної відповідальності, необхідно довести:

Поширення інформації, доведення до відома хоча б одній людині; (Це вирізки з журналів і газет, поста в соцмережах і тд). Поширення в соцмережах трохи складніше, тому що складно довести, що цей пост не зі зламаної сторінки, хто автор поста і тд., З цього часто проводять лінгвістичну експертизу, а також інші, які досліджують справжність знімків екрану і тд.

Поширена інформація стосується саме позивача. Це згадки персональних даних, в тому числі імені, прізвища, можливо посади.

Поширена інформація є помилковою. Оскільки ми вже з'ясували, що наклеп це завжди про факти, то їх завжди можна спростувати за допомогою законних доказів.

Такі дії порушують особисті, немайнові права, і можуть принести шкоду. Цей критерій один з найважливіших, позивач повинен довести, що подібні висловлювання порушують його право на повагу до честі і гідності.

Компенсація за наклеп і моральний збиток за безпідставне обвинувачення

До відомостей, які паплюжать людину, необхідно віднести відомості, які принижують честь і гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору дотримання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Моральна шкода - це, ті страждання або приниження, які людина відчуває в результаті протиправних дій. Але необхідно звернути увагу, що просто неприємні емоції це не аргумент для судів для стягнення компенсації, у зв'язку з чим і є не частою судова практика з цього питання. Але іноді все ж судді, стають на сторону позивача, і крім того, що зобов'язують спростувати інформацію, ще й стягують компенсацію за моральну шкоду. Так вони аргументують, що моральна шкода залежить від індивідуально-психологічних особливостей, і ця протиправна дія приносить сильних моральних страждань.

Отримати юридичну консультацію або роз’яснення з правових питань можна:

  • • зателефонувати на безкоштовний номер системи надання безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
  • • поставити питання в повідомленні на електронну адресу центру Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
  • • поставити запитання в месенджер фейсбук-сторінки системи БПД https://www.facebook.com/Kropyvnytskyi.1.Centre.BVPD/;
  • • написати на електронну пошту найближчого місцевого центру (адреси можна дізнатися на сайті системи БПД https://www.legalaid.gov.ua/;
  • • скористатися правничою вікіпедією WikiLegalAid https://wiki.legalaid.gov.ua;
  • • прочитати правову консультацію на телеграм-каналі «Безоплатна правова допомога» https://t.me/ualegalaid.